«Вічність зараз»: Олена Грабб про Стамбульську мистецьку резиденцію 2020

В Стамбулі пройшла третя мистецька резиденція для митців, яку вже другий рік поспіль організовує українка Поліна Сьомочкіна за підтримки Генерального Консульства України в Стамбулі та місцевих ентузіастів.
0
812

Запрошена кураторка цьогорічної резиденції Олена Грабб розказала нам про концептуальну та ідеологічну складову заходу.  

«Мені було дуже приємно працювати на резиденції, адже крім технічних моментів запорукою успіху є хороша команда. Цього року нам вдалось втілити усе задумане на 500%» – так коротко охарактеризувала пані Олена атмосферу на резиденції.

Пані Олено, розкажіть, будь ласка, якою була концепція цьогорічної резиденції та чим вона відрізняється від попередньої?

На першій резиденції концепції не було, адже головна ідея полягала в тому, щоб українські художники за декілька днів створили роботи під впливом Стамбулу. Вони вільно творили на загальну тематику міста, кожен сам вирішував що буде малювати.

Цього ж року організатори резиденції запросили мене бути кураторкою і я написала концепцію, яку назвала «Вічність зараз».

Дуже цікава назва, а в чому полягала її суть?

Світ змінюється і це очевидно. Ми вступаємо в еру постглобалізації, в якій важливими стають групи в які ми об’єднуємося незалежно від нашого географічного місця проживання. Ми активно ділимось своїми традиціями, своєю пам’яттю, а також вбираємо в себе елементи інших мистецьких і культурних традицій. Проте, наша культурна традиція не прийшла з вакууму, вона є нашаруванням знань, ідей, вірувань поколінь, які приходили до нас. Тенденція вивчати культури новітніх культурних груп також відображається у сучасному світовому кураторському дискурсі. Моя тема органічно вписує українське мистецтво у світовий кураторський дискурс. 

 Мене надихнула робота українського митця Дениса Струка, а саме його палімпсести, де були нашарування історій і часу, а також сучасна українська поезія Ірини Старовойт. До того ж я писала цю концепцію під враженням від стамбульського бієнале 2018 року, яким керував відомий французький куратор Ніколя Бурьйо. Згідно його візії, постмодернізм в сучасному мистецтві закінчився, а розпочався період альтермодерну. Кожен куратор намагається виразити нові концепції і знайти нові шляхи в мистецтві. В цьому випадку, мене особливо зачепило те, що глобалізація настільки поширена в світі, що ми перестали бачити свій індивідуалізм. Тому, зараз цікаво працювати з такими темами, де кожен художник має змогу досліджувати свою власну культуру, свій власний мікрокосмос, але в контексті участі у групі художників з інших, часом радикально різних  культурних осередків світу. Таким чином ми на резиденції фокусувались на індивідуалізмі бувши частиною неспинного процесу глобалізації. У цьому випадку, Стамбул дуже гарно пасує до нашого проєкту, адже це місто є колискою людської цивілізації і саме по собі є нашаруванням різних глобальних культур. 

Чи була цього року резиденція лише для українців?

Ні, цього року ми вирішили запросити на резиденцію художників з різних кінців світу, представників найрізноманітніших культур, щоб мати змогу створити калейдоскоп різних бачень та перспектив. 

Художники Денис Струк та Юрій Коваль разом з кураторами та гостями виставки на фоні робіт Дениса Струка «Палімпсести».

Чи всі прийняли тему резиденції і слідували їй під час виконання своїх робіт?

Тема була розіслана до того і вони вже їхали зі своїми ідеями та подавали своє бачення. Під час вибіркового процесу вони описували те, як збираються висвітлювати цю тему і з огляду на їхні нариси вибирали потенційних учасників.

Скільки художників взяло участь у проєкті і чи вдалось вам досягнути вашої ідеологічної мети?

В групі з 9 художників нам вдалось показати як працює культурна дипломатія. До прикладу, після завершення резиденції художник з Південно-Африканської республіки і художник з Туреччини сказали, що вони не знали про існування елементів культур один одного і зробили для себе багато творчих відкриттів. Вони мали змогу перейняти від колег і навички, і бачення, і методики і обмінятись поглядами на світ. Ми теж від кожного щось почерпнули і було цікаво спостерігати за робочим процесом загалом. Наприклад, хтось вільніше виражає свої погляди, хтось більш емоційний, хтось має глибокий філософський контекст тощо. Наша резиденція стала невеличкою земною кулею, де кожен учасник є її цікавим та особливим елементом. 

Художник Сергій Савченко за роботою в студії резиденції.

Які техніки використовували художники? Чи були прописані програмою деякі умови та рамки?

Цьогорічна резиденція зібрала у своїх стінах лише професіоналів, які займаються мистецтвом більш ніж 20 років, мають своє ім’я та успішну кар’єру. Тому, кожен творив у власній техніці. Українець Юрій Коваль  працював з олійною фарбою, чим часто ловив погляди колег-іноземців, адже він є яскравим представником високої професійної школи класичного жанру, яка в Європі не така активна. Грецька художниця здобула свої навички у Лондоні та працювала у сучасній манері: яскрава, провокативна, експресивна.

Чи всі встигли завершити? Чи були, можливо, якісь казуси в роботі, адже митці були обмежені часовими рамками?

Позаяк всі учасники були професіоналами, вони всі змогли вдало розрахувати час і ресурси. Один з наших учасників навіть встиг зробити додаткову роботу. За його словами, атмосфера резиденції гарно посприяла його продуктивності. У нас були певні переживання за турецького художника, тому що його техніка вимагала нашарування паперу, цементу та інших матеріалів, проте він встиг завершити почате до відкриття виставки. Єдине що можу зазначити, це те, що деякі роботи не встигли висохти до відкриття резиденції і у виставковому залі висіли ще мокрими.

Які теми підіймали художники у своїх роботах?

Практично кожна робота підіймала якусь соціальну проблему: гендерні питання, торгівля людьми, права людини, світова політика, сучасна метафізика, міркування над питанням національної ідентичності, тощо. 

No description available.

Монотипія Сергія Савченка «Ворота Долмабахче»

Чи була у вас цензура на резиденції? Чи є пам’ятка художниками, які теми варто і не варто охоплювати?

В нас немає цензури, але ми не порушуємо закон. Ми консультували художників з приводу того чи їхні роботи можуть потенційно порушувати закон, та він або вона самостійно вирішували це питання кожен для себе. 

No description available.

Робота сучасного турецького художника Барана Куртоглу.

Я помітила, що у більшості мистецьких роботах на стамбульську тематику  зображується лише декілька головних архітектурних пам’яток: Голуба мечеть, Свята Софія, Дівоча вежа, Босфор. Тобто, все що на поверхні. Не часто художники заглиблюються у місто і показують щось не туристичне. Хоча, я впевнена, що там є щось більше і не настільки очевидне. На чому фокусувались ваші художники? 

Це правда, головні архітектурні пам’ятки практично завжди домінують. Перше, що людина бачить приїхавши до Стамбулу, це популярні символічні речі та місця. Тут я хочу зауважити, що наша резиденція тривала лише тиждень, але якби в нас було більше часу, то в наших учасників була б можливість дослідити місто краще і заглибитись в його культуру детальніше. Ми їх привезли у досить нестандартне туристичне місце – церква Хора. Нам вдалось здійснити цю поїздку за підтримки Генерального консульства України в Стамбулі. Нас особисто супроводжував пан Генконсул Олександр Гаман та його чарівна дружина Ірина Гаман, вони пригостили всіх чаєм після подорожі. Ми мали на меті показати нашим учасникам Стамбул як нашарування різноманітних  культур, дати їм зрозуміти, що в цьому місті можливо все. Тут є мусульмани, мечеті, церкви, пам’ятки візантійської культури, маса різних людей з різними стилями життя. Наші художники також відвідали острів Буюкада, де жили турецькі євреї і побачили, що всі люди в Стамбулі більш-менш мирно співіснують і їхні культури накладаються одна на одну. Саме це й формує унікальний стамбульський палімпсест. 

No description available.

Резиденти в музеї Хора разом із Генральним консулом Олександром Гаманом.

Як пройшла фінальна виставка і як ви оцінюєте її результати?

Я оцінюю результат як дуже оптимістичний. 20% робіт одразу з виставки були розібрані по колекціях.  У нас також з’явилось дуже багато нових контактів та пропозицій. Є над чим працювати і після резиденції, адже ми ще плануємо випустити каталог наших робіт.

Як ви можете оцінити популярність попередніх резиденцій і цьогорічної?

No description available.

Директорка резиденції Поліна Сьомочкіна , перша леді України Олена Зеленська та запрошена кураторка резиденції Олена Грабб на фоні робіт Дениса Струка «Палімпсести».

Однозначно, у нас побільшало роботи, тому що тут вже набагато більший продукт, який відповідає світовим стандартам і він уже взаємодіє безпосередньо і з колекціонерами, і з турецькою пресою, і з мистецькими колами країн учасниць. У нас була колосальна подія на виставці, це візит першої леді України Олени Зеленської, та візит посла України до Турецької Республіки пана Андрія Сибіги з дружиною Тетяною. Таким чином, ми можемо підсумувати, що продукт резиденції взаємодіє і з дипломатичними колами і став містком співпраці між Україною, Туреччиною та багатьма іншими країнами. Я хочу висловити щиру подяку пані Поліні Сьомочкіній та пану Халілю Чавушоглу за честь бути куратором резиденції 2020, Генеральному консульству України в Стамбулі, й Посольству України в Турецькій республіці, а також чудовим учасникам резиденції, без яких нічого б не відбулось. Творчість – це невід’ємна складова будь-якого  інноваційного процесу. Мистецтво є органічною складовою будь-якої вищої людської діяльності, важливість якого важко переоцінити. Водночас коли утилітарні пріоритети індустріалізації потрохи здають позиції на користь новітніх гуманістичних цінностей традиційно відродження, ренесанс мистецьких традицій знаменує нову еру.