Історія українця, який переїхав до Аланії та веде блог про турецький футбол

Пан Вал Парахненко завдяки переїзду в Туреччину втілив одразу дві свої мрії: оселитись в Аланії та стати спортивним журналістом.
0
1863

 Ми поспілкувались з ним про його блог та місце футболу в житті мешканців Туреччини.

Пане Вале, розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили переїхати до Туреччини на постійне місце проживання?

Декілька років тому  відпочиваючи в Туреччині я закохався в цю країну і пообіцяв собі, що колись обов’язково сюди переїду. Мені завжди подобалась турецька мова, особливо фонетично, і на мовних курсах в Україні я познайомився зі своєю майбутньою дружиною, з якою невдовзі й переїхав на постійне місце проживання до Аланії. 

Як у вас з’явилась ідея вести власний блог про турецький футбол? Чи є цей блог вашою основою зайнятістю? 

Я працюю в ІТ сфері віддалено, але з дитинства мріяв стати спортивним журналістом. Однак, батьки сказали, що це не вигідна справа, тому я опанував більш практичну професію. Проте, я вирішив повернутись до своєї мрії коли у мене знайшовся на це час, так співпало, що сталось це в Туреччині. Я вважаю, що мені пощастило, адже турецький футбол є своєрідним поєднанням Європи та Азії. Це щось самобутнє та різноманітне! Я вирішив, що перебуваючи у цій країні я буду розказувати у статтях про те, яким є турецький футбол з середини. Коли почав вивчати турецьку мову більше, то почав розуміти місцеву пресу і телебачення. Мені захотілось поділитись з іншими людьми усією специфікою турецького футболу. Також, я мав на меті зруйнувати  стереотипи і показати, що ця сфера життя в Туреччині насправді є набагато цікавішою ніж більшість європейських чемпіонатів. 

Чим, на вашу думку, відрізняється український футбол від турецького?

Турецький футбол – це те, чим міг стати український футбол, якби він розвивався правильним шляхом та методами. В Туреччині футбол – це пристрасть, в Україні – іграшки, в Європі – бізнес. Тут завжди в пріоритеті любов до команди, єдність фанатського руху, навіть своєрідна релігія. 

Чому в кожної турецької сім’ї є улюблена футбольна команда, навіть якщо вони регулярно не дивляться футбол і не відвідують матчі?

Я навіть можу сказати більше, у кожного турка є 3 улюблені футбольні команди: команда з рідного містечка, команда з міста де ця людина живе і команда з великої стамбульської трійки. В Туреччині це традиція, яка створює ком’юніті, яке поєднує мільйони людей. 

Де ви публікуєте ваш блог? Чи співпрацюють з вами українські ЗМІ?

Я сам вкладаю в нього кошти і розвиваю його на наступних платформах: трибуна.сom, Ютуб та соціальні мережі. Моя аудиторія це люди, яким цікаво прочитати щось нове про футбол. Пишу українською, а також англійською і російською, в залежності від матеріалу та потенційних читачів. Зараз веду співпрацю з жіночою командую з Газіантепу, де 2 українських гравчині, й дуже скоро має вийти наш спільний матеріал. 

 

Як ви гадаєте, чому українці, у порівнянні з турками, з меншим інтересом ставляться до футболу?

Бо український футбол практично не розвивається. Ось до прикладу, недавній матч Динамо-Шахтар мав мінімум реклами. Шахтар непогано працює, але втратив свою фан базу через події на Сході. А інші українські команди мало працюють з вболівальниками, не роблять якусь історію і не заохочують людей. 

А хіба футбол є настільки важливим для суспільства? Чи суспільство може нормально функціонувати і без нього?

Дивлячись яка країна, в Україні це можливо, а ось Туреччину без футболу важко уявити. Турки не дуже добре грають, але дуже гарно підтримують свої команди. Українці, які проживають в Туреччині навіть можуть зробити невеличкий експеримент: поцікавтеся місцевою футбольною командою вашого міста, відвідайте матч, підіть на зустріч фан-клубу. Вже невдовзі, ви побачите як розшириться коло вашого  спілкування та як швидко ви заглибитесь в турецьку культуру. 

Відомо, що багато українських футболістів грають за турецькі команди. І майже щомісяця відбувають трансфери між українськими та турецькими командами. Чим зумовлена така «трудова міграція» до Туреччини?

Цікаво, що цей процес розпочався з занепадом української прем’єр-ліги. Я навіть робив окреме дослідження на цю тему. За моїми спостереженнями, найбільша українська діаспора була зосереджена в Різеспорі, проте близько 10 українських футболістів грають в турецькій супер лізі. Навіть у своїх інтерв’ю ці футболісти зізнаються що турецькі контракти сприймають як заробітчанство, а не розвиток кар’єри, бо турецький футбол не купують у Європі. Варто зазначити, що українським гравцям тут цікаво, бо турецький футбол є карнавальним і емоційним.