“Не говори: в нас мова солов’їна
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці – доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає.
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б’є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови – не створити нам держави,
Доріг тернистих – не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві –
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов’їна,
Бо мова – глибше, ніж пташиний спів.
Космічна нерозгаданість віків”.
(Микола Лотоцький)
21 лютого, у світі відзначається Міжнародний день рідної мови. Його було проголошено на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО 17 листопада 1999 року в Парижі з метою максимального збереження мов всіх народів планети та шанобливого ставлення до них.
Рідна мова — не просто засіб спілкування; це серце і душа народу. Нею говорить історія, боротьба, мрії. Вона розповідає про міста, поля, ріки, гори, про людей, які працюють і люблять. Це мова, що витримує заборони і переслідування, мова, яка зазнає утисків і спроб знищення, але вона ніколи не втрачає своєї міці і краси.
Зберігаючи українську мову, ми зберігаємо ідентичність. Вона нагадує про те, ким ми є. І хоч світ змінюється, мова залишається нашим прихистком у бурхливому морі життя.
Саме тому, Українська спілка в Анкарі робить все можливе, щоб маленькі українці, які жувуть у Туреччині, знали українську та розмовляли нею. Щоб рідне слово не було забуте, а навпаки звучало у кожній українській родині, що живе в іміграції.
Вчителі та керівники гуртків при Спілці провели для вихованців Студій свято До дня рідної мови. На ньому звучали вірші видатних українських поетів у виконані юних українців. Історичний екскурс, танці, ігри та вікторини зохопили увагу дітей. Щасливі посмішки на їх обличчах – добрий знак. Ми робимо велику справу, формуючи майбутнє покоління, прививаючи любов до слова Шевченка та Батьківщини завдяки таким заходам.
Говоріть українською. Цінуйте її. Вона — наш зв’язок із минулим, сьогоденням, змайбутнім, із самими собою. І кожне слово, вимовлене рідною мовою, робить нас сильнішими.
