Стамбульський трафік: заробіток і ризик для вуличних продавців 

Стояти в дорожніх заторах у Стамбулі під час години пік - це звичне щоденне розчарування як для автомобілістів, так і для пасажирів. І все ж, сильний затор - це хороша можливість заробітку для вуличних продавців. Незважаючи на ризики стояти серед зустрічного руху, вони намагаються продати водіям різноманітні товари: воду, серветки, кульки, бублики, зарядні пристрої для мобільних телефонів тощо. Чим більше заторів, тим більше вони заробляють, попри ризики для життя та потенційні штрафи.
0
66

Стояти в дорожніх заторах у Стамбулі під час години пік – це звичне щоденне розчарування як для автомобілістів, так і для пасажирів. І все ж, сильний затор – це хороша можливість заробітку для вуличних продавців. Незважаючи на ризики стояти серед зустрічного руху, вони намагаються продати водіям різноманітні товари: воду, серветки, кульки, бублики, зарядні пристрої для мобільних телефонів тощо. Чим більше заторів, тим більше вони заробляють, попри ризики для життя та потенційні штрафи.

Про це йдеться у репортажі інформаційного видання Hurriyet.

Продаж товару на проїзній частині дороги – це злочин, який в Туреччині карається штрафом до 154 турецьких лір. Однак для багатьох продавців це не великі витрати, враховуючи, що деякі з них можуть заробити цю суму за день. Влітку місячний заробіток таких “підприємців” може налічувати 6000 лір.

Фират Бакиш розмахує пляшками води на зустріч автомобілям. Попри те, що він працює повний робочий день на основній роботі, він приходить продавати воду на стамбульську трасу D-100.

 “Я заробляю 200 турецьких лір, а іноді навіть 250 лір за день роботи влітку. Але взимку найбільший мій заробіток сягає 100 TL. Насправді, побоюватися нема чого. Автомобілі не рухаються і наш діалог з водіями займає максимум дві секунди. Єдина перешкода в моїй роботі це – поліція “, – сказав він.

Єшим Аль продає солодкі вафлі у підземному переході в Стамбулі: “Я заробляю на життя своїм дітям. За мій товар люди багато не платять, але я мушу це робити”.

Пан Їлмаз, який не назвав прізвища, – ще один продавець води. Його оштрафували на тисячі турецьких лір, але він не збирається здаватися. “Я намагаюся тут чесно жити. Я не злодій”, – сказав він. Однак він нікому не рекомендує цю роботу. “Я постійно дихаю газами з вихлопних труб. У мене немає постійної зарплати і немає соціального забезпечення. Всім буде байдуже, якщо на мене наїде машина”, – сказав він.

 

Leave a reply