Кападокія: думаєте, феї присутні лише в казках…

0
2557

Подорожі не любити просто неможливо. А коли випадає нагода відвідати чарівний куточок землі як Кападокія, то про це просто неможливо не запам’ятати на все життя.

Усі без винятку люблять подорожувати. Це передчуття в авто, поїзді чи літаку не передати словами. Я побачу щось нове, захоплююче! І від того на душі стає так тепло. Звичайно, наша ненька Україна найгарніша, та й інші країни мають, чим похизуватися. Сьогодні піде розмова про Туреччину, а саме про Кападокію, яка уже стала відомою на весь світ. Але побачивши цю місцину вперше, неможливо не розказати про неї всім. Найбільше мене вразила саме “Долина фей” або “Долина кохання”. А, насамперед, є незвичайною передісторія цієї місцини. І скільки років не минає, та ця історія так подобається подорожуючим, що їх із кожним роком стає все більше!

Туреччина дуже різноманітна країна. Більшість її території – гори. Є всім відомі пляжі Анталії, де так люблять відпочивати туристи з усіх країн. Також користується неабиякою любов’ю та популярністю стародвнє місто Стамбул. Й просто неможливо не згадати Памуккале. Туреччина надзвичайно багата. Та саме Кападокія в останні роки набуває все більшої популярності.

Кападокія – це дивовижний світ, ще пов’язаний з історією християнської Візінтіі і мусульманської Туреччини. Кападокія – це унікальне геологічне утворення, знамените своїм надзвичайно цікавим, місячним, ландшафтом, величезною кількістю печерних храмів, келій. Кападокія – це найбільш відвідуване місце у любителів активного відпочинку по всій Туреччині.

Слово “Кападокія” вживалося ще в мові древніх хеттів, його можна перекласти як “земля чистокровних коней”. Цивілізація загадкових хеттів населяла тутешні землі з XVII до XII століття до нашої ери, після чого під натиском войовничих “народів моря” і племен припинила своє існування. Протягом кількох століть Кападокія була перської територією. Звідси до Персії везли золото, баранів, мулів. Однак справжнім скарбом Кападокії були скакові коні. Півтори тисячі відмінних кападокійських скакунів були перлиною непереможною кінноти Даррен.

Потім господарем Кападокії став Олександр Македонський. Після розвалу його імперії країна деякий час була незалежною, після чого перетворилася на римську провінцію. У період правління римського імператора Траяна в Кападокії почалося активне будівництво доріг. Через територію країни проходили торгові шляхи через Європу до Середньої Азії, і заможні ассірійські купці містили в Кападокії свої торгові представництва.


На початку минулого тисячоліття апостол Павло приніс в цей край гір і тінистих ущелин християнство, а найпершим єпископом став Василь Великий. Згідно з легендою, саме в Кападокії, втомившись від нескінченних подорожей по Єгипту і Палестині, він знайшов спокій і умиротворення. У ті суворі часи перших християн доводилося будувати для захисту від войовничих сарацинів цілі підземні міста. Вони збереглися й донині. Через деякий час Кападокію заселили турки-сельджуки. Вони дуже багато будували, і в Туреччині досі можна зустріти побудовані в той період фортеці, мечеті і т.зв. “медресе” – духовні училища. Будували сельджуки і палаци для мандрівників – “караван-сараї”, які більше нагадують фортеці.

Основні визначні пам’ятки Кападокії знаходяться у своєрідному туристичному чотирикутнику з 4 селищ – Невшехір-Аманос-Мустафаланші-Дерінкую. Відстань між ними всього 20 кілометрів.

На березі найдовшої річки ТуреччиниКизил-Ирмак – ще за багато років до народження Христа виникло місто Венасса. Це справжнє місто гончарів, а гончарне мистецтво тут існувало ще за часів хеттів. У Венассі особлива глина червоного кольору. Поряд з давніми технологіями виготовлення, відомими ще хеттам, вона допомагає створювати видатні твори гончарного мистецтва. Тут творить справжня знаменитість – відомий у всьому світі гончарних справ майстер Галілей. У Парижі в Галілея є своя студія кераміки. Секрети гончарного мистецтва передаються в його родині з покоління в покоління на протязі ось вже багатьох століть. З усього світу до нього приїжджають учні, розміщуючись на час навчання по сусідніх селах. Його студія-магазин видовбаний прямо в скелі, як і більшість споруд Кападокії.

У IX столітті почалися утиски ікон та інших зображень людини. У цей час долина Гьореме набула статусу духовного центру Малої Азії. Саме тут стали з’являтися перші підземні церкви. Їх заснував відомий християнський подвижник і просвітитель Василь Великий. Тільки в Кападокії, після довгих поневірянь по всьому світу, він знайшов мир і спокій в душі. Василь Великий написав перші в світі монастирські статути. А з XI століття починається справжня “золота доба” церковних розписів у долині Гьореме.


Кападокія не залишає байдужим нікого: історики почнуть дивуватися кількістю змін древніх цивілізацій, геологи – бурхливим вулканічним минулим, фотограф – кападокійської грі світла й тіні. Проте в одному вони напевно погодяться один з одним: цю чарівну країну, надійно укриту від сторонніх очей, створили феї. Зайвим підтвердженням цієї теорії служить назва однієї з мальовничих долин – “Долина фей” або “Долина любові”. Свою назву долина отримала завдяки незвичайним скельним утворенням у вигляді кам’яних стовпів з однією або декількома базальтовими верхівками-капелюшками. Висота стовпів в середньому становить – 20-30 метрів, але зустрічаються і 40-метрові гіганти. “Долина любові” тягнеться на чотири кілометри між містами Гьореме і Учхісар.

Як відомо, у Кападокії є три вулкани (Ерджієс (3917 м), Хасандаг (3268 м) та Мелендіз (2935 м).). Вони за довгий період свого існування насипали таку купу попелу, що рівень поверхні піднявся аж на 200 метрів. З часом попіл перетворився на туф, що є дуже м’якою породою. Внаслідок ерозії й утворились знамениті статуї “Долини кохання”, або, як їх тут називають, “труби фей”. Пейзажі важко з чимось порівняти! Це однозначно одне з місць, яке треба побачити хоч раз.

Під багатокілометровими скелями-термітниками знаходиться ще одна Кападокія – підземна. Тут безліч заплутаних підземних катакомб, і це теж минуле “країни фей”. Підземне місто відмінно освітлене, тут немає звичних для печер вологи та холоду – а все завдяки стародавній системі вентиляції, успішно функціонуючої і донині. Підземне місто Каймакли має дев’ять підземних рівнів. В давнину від збереження секрету розташування підземель залежало життя цілих селищ. У разі небезпеки жителі Кападокії миттєво йшли під землю. Таким чином перші християни рятувалися від набігів войовничих арабів. Запаси провізії в дуже великій кількості ховалися в штольнях і численних переходах. У всіх містах були таємні підземні виходи. Один з таких підземних міст ще в V столітті до нашої ери описували давньогрецький історик Ксенофонт.

Щасливці, яким довелося побувати в Кападокії, розповідають, що з настанням сутінок, коли люди занурені в сон, добрі феї виходять зі своїх підземних житл і танцюють на вершині однієї з скель. Проте бачити ці дивовижні танці можуть лише ті, хто не втратив віри в чудеса країни Кападокії. Місцеві мешканці кажуть, що діти, зачаті в “Долині любові”, обов’язково будуть гарними та здоровими.

Звичайно, з усіх красот Кападокії виділити лише одну аж ніяк не є правильним. Адже край дуже багатий на різноманітні місцини, які порадують око кожному подорожуючому. Тож на цьому розповідь про цю незвичайну місцевість не закінчена. Подорож на повітряній кулі, відвідування Долина монахів, Учхісар, що перекладається як “три фортеці” й являє собою 60-метрову скелю 1400 м над рівнем моря, а також поселення Гьореме, Угруп та багато іншого. Невдовзі чекайте на нові розповіді про цікавинки Кападокії.