Він додав, що про Бучацьку угоду згадується також у літописі «Таріх-і Каманіче» («Історія Каманіче» – османська назва Кам’янця-Подільського»), написаній свідком та учасником блискавичного походу Османів.
«Тоді згадується, що під час перемовин з поляками Османи, протегуючи українців та козаків, називають їх народом, якому 400 років, тобто виводять його з XIII століття. От вам звідси – й володіння «Украйна в його старих кордонах», – додав історик.
Він наголосив також, що в османському письмі часто фігурують поняття «козак» та «рус», але останній термін не раз відрізняється від іменувань мешканців Московського царства, званих як «москов» і «московлу».
Окрім того, Кульчинський вказує на виявлені помилки перекладу, зокрема польською мовою, Бучацької угоди, за якою Podolya memleketi та Ukrayna memleketi (Подільське володіння та – Українське) перейшли до Османської імперії.
«Досі спантеличує, що означало османське memleketi. У всіх поважних словниках – це насамперед «край, земля, сторона». Давній польський варіант угоди подає його як «панство», але цей термін поширювався не тільки на королівство та державу, а й на землеволодіння тощо… Сучасний же польський переклад Бучацької угоди подає Podollya memleketi як «Польска», що геть некоректно», – пояснив Кульчинський.
Як повідомляв Укрінформ, у листопаді минулого року українські дипломати віднайшли в Османському архіві унікальні документи – оригінали текстів Брест-Литовського мирного договору. Оригінал цього документа в Україні не зберігся.
