Де б ти не був – вшануй!

0
1462

На роботі, у шкільному класі, в лікарняній палаті, на футбольному полі, у майстерні взуття чи за кермом автівки – де би ти не був 24 листопада о 16:00 – вшануй пам’ять убитих Голодомором 1932–1933 років.

Щороку в четверту суботу листопада українці вшановують пам’ять тих, хто помер найстрашнішою смертю – від голоду. Ця жахлива подія в історії України – не просто горе окремих родин, а трагедія всього суспільства.

24 листопада о 16:00, де б ти не був – запали свічку та хвилиною мовчання вшануй пам’ять жертв Голодомору.

Голод 1932-33 років охопив Україну, основною причиною тому стали, насамперед, політичні чинники. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем природного чи соціального походження, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом, тобто геноцидом.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення.

За часів Радянської влади, явище голодомору в Україні замовчувалося, не лише серед населення, а і на міжнародному рівні.

Першим, хто наважився відкрито говорити про Голодомор, був валлійський журналіст Гарет Джонс, який на власні очі бачив причини і наслідки голоду.

“Я пройшов через безліч сіл і 12 колгоспів. Скрізь я чув плач: “У нас нема хліба. Ми помираємо!” Більшість офіційних осіб заперечують існування будь-якого голоду, але через кілька хвилин після одного такого заперечення в потязі я насмілився кинути на підлогу шматок зачерствілого хліба. Наче куля селянин кинувся на підлогу та поглинув його. Те саме повторилось зі шкіркою апельсина”, – описав події на території сучасної України Гарет Джонс.

Його статті надрукували у впливових західних виданнях – Manchester Guardian і New York Evening Post.

Гарета Джонса після викривальних статей одразу ж депортували з Радянського Союзу. На прохання Йосипа Сталіна, іноземні колеги журналіста перестали з ним спілкуватись та всіляко намагались зіпсувати його репутацію. Всі в один голос заявляли, що слова Джонса – нісенітниця та перебільшення. А лауреат Пулітцерівської премії Вальтер Дюранті навіть опублікував статтю з назвою “Росіяни голодні, але не помирають із голоду”. Згодом у розмові з іноземними дипломатами Дюранті заявив, що писав під тиском тоталітарної влади.

Українська влада з 2003 року порушила питання Голодомору на міжнародному рівні. У 2010 році Президент України звернувся до братніх народів, які постраждали від тоталітарної системи Радянського Союзу, з пропозицією об’єднатись у боротьбі за визнання Голокосту. Однак Російська Федерація, що є правонаступницею СРСР, заперечує факт Голодомору. З політичних причин Росія заблокувала обговорення цього питання на засіданні Ради безпеки ООН.

Наразі понад 16 країн визнали Голодомор як штучне знищення українців. Окрім цього, Парламентська асамблея Ради Європи схвалила резолюцію щодо вшанування пам’яті жертв Голокосту 1932-1933 років.

Цього року, в соціальному відеоролику, знятому Young&Hungry Production за підтримки Міністерства інформаційної політики та за участі Українського інституту національної пам’яті і Центру досліджень визвольного руху, закликають 24 листопада вшанувати пам’ять жертв Голодомору, скрізь де б ти не був.

Це перше відео із серії, яке розроблене спеціально до 85-тих роковин Голодомору. Усі ці ролики об’єднує символічне гасло “Ми пам’ятаємо! Ми сильні!”.

Фото: Історична правда