1 липня завершився важливий етап нашої виставкової подорожі Туреччиною.
Іноді здається, що в світі так багато шуму, болю та невизначеності. Але саме дитячі мрії — найчистіші, найщиріші і найсильніші — нагадують нам, заради чого варто триматися і рухатися вперед. Вони — як маленькі вогники надії, що світять навіть у найтемніші часи.
Цей проєкт об’єднав людей з різних країн і організацій, аби понад 1000 глядачів у шести турецьких містах могли побачити, про що мріють українські діти, попри війну, біль і втрати.
Все почалося 7 січня 2025 року в Анкарі — тут відбулося урочисте відкриття першої закордонної виставки проєкту на базі Турецько-Американської асоціації. В експозиції було представлено 30 робіт з 215, які розповідають справжні історії, надії та мрії дітей, чиє дитинство змінила війна.
У березні виставка мандрувала до Чешме (Ізмір) завдяки підтримці Туристичної асоціації Алачати та Посольства України в Туреччині в межах ініціативи «Міст Надії».
Паралельно вона відбулася у містах Сьоке, Дідім та Назіллі — в мовних коледжах за підтримки Турецько-Американської асоціації.
У квітні виставка була відкрита в Анталії за участю Міністра закордонних справ України Андрія Сибіги, його дружини Тетяни та мера міста. Також виставку прийняв Культурний центр ім. Бюлента Еджевіта. Ми щиро вдячні нашим партнерам — Regional English Language Office та Посольство США в Туреччині, Турецько-Американській асоціації (TAA), Посольству України в Туреччині, Туристичній асоціації Алачати та Американському дому в Києві — за підтримку, довіру і співпрацю, без яких ця подорож не була б можливою.
Ця історія — про людей, які об’єдналися заради спільної мети: донести світові голос українських дітей, які вірять у мир і майбутнє.
Для нас важливо, що виставка змогла не тільки показати красу дитячої творчості, а й розповісти про стійкість і надію, які живуть у кожному з цих малюнків і текстів.
Ми неймовірно вдячні кожному, хто підтримував проєкт, допомагав його реалізувати, а також тим, хто приходив подивитися виставку.
Дякуємо, що допомогли голосам українських дітей бути почутими. Попереду — нові країни і нові зустрічі.
