В Анкарі показали фільм про українських політичних в’язнів в РФ

0
1084

14 серпня в офісі Кримськотатарського товариства в Анкарі відбувся показ фільму “Бранці Кремля”, про політичних в’язнів-громадян України, незаконно затриманих і засуджених в РФ або в окупованому Росією Криму.

Ініціаторами показу виступили Посольство України в Туреччині та Товариство кримськотатарської культури та взаємодопомоги.

За словами Заступника Посла України, пані Наталії Лопатіної, інформаційний тиск на керівництво Російської Федерації активно надходить з усього цивілізованого світу. Світові лідери звертаються до російського Президента з вимогою звільнення українських політичних в’язнів, які були заарештовані на території окупованого Криму».

Показ фільму залишив по собі заплакані очі та зніяковіле мовчання глядачів, які поступово задавали уточнюючі питання організаторам заходу та представникам Посольства. Ще близько години люди не розходились, спілкуючись на болючу тему, адже серед глядачів були і українці, і кримські татари, які в свій час покинули окупований Крим в пошуку притулку в дружній Туреччині.

Наші політичні в’язні в російських тюрмах — хто вони?

Їх вже близько 70 чоловік, при чому обшуки, переслідування в Криму не припиняються ні на один день. Жорстокість і абсурдність окупаційної адміністрації проти цих людей вражає увесь світ. Декілька з них, протестуючи проти винесеного вироку, голодують у російських в’язницях. Нагадаємо, вже більше 140 днів голодує українець Володимир Балух та більше 90 – Олег Сенцов. Стан обох незаконно арештованих активістів критичний та вся Україна занепокоєна. В цей час російська сторона не реагує на жодні протести. Слід зазначити, що особливого цинізму російським репресіям додають приводи для арештів. До прикладу, пан Балух був кинутий за російські грати після того, як вивісив український прапор у себе на подвір’ї у вже анексованому Криму. Багато хто з в’язнів відбуває “покарання” за супротив російському режиму та за “незручні” для окупанта вислови в соціальних мережах.

Чому це відбувається?

Росія за звичкою Радянського Союзу жорстко переслідує активістів, правозахисників та кожного, хто наважується відкрито висловлювати власну думку та громадянську позицію, яка часто розходиться з державною політикою Кремля. Таким чином, РФ прагне, щоб усі випадки порушення прав людини замовчувались та сіє страх у суспільстві, щоб майбутні покоління в усьому погоджувалися з верхівкою влади.

Кримські активісти в умовах тотального залякування намагаються відстояти свою землю, культуру та вимагають деокупацію півострова й відновлення верховенства права. Але замовчування всіх порушень та агресій Росії не може влаштовувати цивілізований світ, тому кожен з них, відповідно до своїх сил, намагається донести цю інформацію до міжнародної спільноти та повернутись додому живим.

Яка роль Туреччини у врегулюванні цього конфлікту?

Окупація Криму – є першочерговою причиною ситуації з в’язнями, тому вже створено та підписано багато міжнародних документів, які оскаржують та засуджують це неправомірне дійство. В цьому випадку Україна дуже вдячна Туреччині за сприяння звільненню Ільмі Умерова й Ахтема Чійгоза. Це стало можливим завдяки домовленості турецького президента з його російським колегою. Саме ці в’язні знялись у документальному фільмі, який був показаний на зустрічі.

Про що фільм  і яка його мета?

Очевидно, що цей фільм має дуже незручний контекст для російської влади, яка звикла будувати свій імідж штучною та пропагандистською картинкою. Відповідно, цей фільм ніколи не покажуть в Росії, адже в ньому зібрані історії реальних колишніх політичних в’язнів, спогади та коментарі членів родин теперішніх бранців. Глядач має можливість пройти шлях разом з головними героями від арешту до звільнення та відбуття з території Російської Федерації. Розповіді сповненні відчаю та болю, який став постійним поплічником багатьох українців впродовж останніх чотирьох років окупації наших земель.

Які є шляхи та надії на звільнення в’язнів?

Українська держава робить все можливе — виступала і буде виступати на захист безпеки та інтересів її громадян по всьому світу, зокрема тих, які залишились в Криму. 10 серпня цього року Україна подала позов до Європейського суду з прав людини, який стосується порушень прав кримськотатарських активістів в Росії, з впевненістю у тому, що європейське правосуддя надасть об’єктивну відповідь репресивним діям нашого східного сусіда.

Щодня можна спостерігати як міжнародна спільнота поширює інформацію про цю ситуацію, завдяки чому ми заручаємось ще більшою підтримкою на шляху до звільнення політичних в’язнів Кремля. Представники української влади використовують кожен доступний міжнародний майданчик для поширення цього меседжу в світі. Солідарність та широкий дипломатичний тиск — це один з найсильніших важелів впливу на ситуацію.

Автор: Катерина Загородня