Про проблеми, які в цей час виникають найчастіше в змішаних турецько-українських шлюбах, та варіанти їх вирішення в інтерв’ю Укрінформу розповіла психотерапевтка та письменниця Алеся Бивалькевіч.
Спільно з консульством України в Анталії вона заснувала проєкт безкоштовної психологічної допомоги – як для тих, хто залишається в країні і не може її залишити внаслідок припинення сполучення, так і для тих українців, для кого Туреччина стала другим домом.
«Існують культурні відмінності. У Туреччині дуже сильним є вплив батьківської сім’ї на внутрішньосімейні стосунки в парі. Тут зросла кількість проблем, пов’язаних зі стосунками невістка–свекруха. У Туреччині літнім людям, особам старшим за 65 років, заборонили виходити з дому і, природно, вони почали потребувати більшої уваги до себе», – розповіла психологиня.
За її словами, ситуація може складатися таким чином, що діти, які водночас є чоловіками у власних сім’ях, починають приділяти підвищену увагу своїм батькам, проводять з ними іноді більше часу, ніж це було до карантину. На цьому ґрунті іноді розвивається нетерпимість.
«Займатися батьками – це дуже добре, але, скажімо, дружини у змішаних турецько-українських шлюбах починають відчувати себе покинутими, обділеними в любові, увазі, з’являються і (або) загострюються ревнощі», – додала Алеся Бивалькевіч.
Вона радить у таких випадках підтримувати діалог та узгоджувати плани, дії.
«Приміром, один з подружжя їде до батьків або в інших справах тричі на тиждень, другий може в цей час зв’язатися зі своїми батьками, спілкується з подругами онлайн, приділяє час собі коханій. Це не буде несподіванкою і згладить ситуацію», – сказала вона.
Психологиня переконує, що важливо запитати дружину або чоловіка про ставлення до допомоги батькам, розповісти про своє бачення, як це відбуватиметься. Це важливо, тому що коли ми щось чекаємо і знаємо, що станеться, ми цього не так боїмося, маємо час психологічно до цього підготуватися.
Проєкт психологічної допомоги стартував на початку квітня. Консультації доступні онлайн.
