Люди не хочуть усвідомлювати, що чистити взуття – це нормально

0
1348

Чесний спосіб заробляння грошей в сучасному світі в еру соціальних мереж та фільтрів – поняття другорядне. Ми поспілкувались з чоловіком, який раніше був вуличним продавцем, але в зв’язку з деякими бюрократичними реформами вирішив у 2007 році перекваліфікувався на чистильщика взуття.

Допомогли мені стати чистильщиком взуття друзі. Адже це стабільна робота, й не потрібно багато документів оформляти. З поліцією немає проблем, тому що я тут старожил, 10 років на одному місці, а от новачкам  вже доведеться збирати “папірці”. Раніше в цьому районі працювало шестеро, та на даний момент залишилося всього троє. Відносини у нас майже братські, без конкурентної боротьби, адже клієнт сам обирає до кого підійти. Кожен має своїх постійних відвідувачів. Ми допомагаємо один одному, коли бракує робочих матеріалів.

Для багатьох моє обладнання може здатись декоративною прикрасою, але насправді це багатофункціональний древній кейс. В давнину пляшечки з позолоченими корками використовували для різних рідин та екстрактів для догляду взуття. Сьогодні вони поступилися місцем хімічним добавкам й іншим новинками, тому пляшечки практично не використовуються. До того ж, сучасні хімікати дуже швидко псуються в таких тарах. Мій робочий інструмент будь-де не купиш, його потрібно спеціально замовляти в Газіантепі чи Ізмірі, а для цього необхідно мати зв’язки та знайомства.

Я маю доступ до відносно обмеженої категорії людей, як правило, це чиновники середнього класу та бізнесмени. Хто ж, по-вашому, в наш час носить класичне взуття та не любить його чистити самотужки? Звичайно ж, білі комірці! В хороші дні я можу обслуговувати до 10-15 клієнтів. Мій прибуток залежить від сезону та погоди. Найбільш невдалим періодом є літо, адже тоді всі у відпустках та носять легке, відкрите взуття. У моїй сім’ї є мала дитина, тому нестабільний і малий заробіток є найбільшим стресом у роботі. В мене є постійні клієнти, які завжди підтримують:  приходять скористатись моїми послугами та перекинутись парою слів.

Як кожна сучасна людина, я користуюсь соціальними мережами, але рекламою своїх послуг там не займаюсь. Боюсь, що люди почнуть співчувати та жаліти мене. Загалом, вони не розуміють, що я, так само, як і всі, заробляю собі на прожиття. На жаль, в нашому суспільстві подібні робочі місця не розцінюються, як щось позитивне чи престижне, а в соціальних мережах ми бачимо красивий світ уже з “начищеним взуттям, яке ніколи не буває брудним”. Я вважаю свою професію абсолютно нормальною. В мене немає подібних непорозумінь з моїми клієнтами: бізнесмени та посадовці поводяться зі мною як із рівним собі й поважають мою працю.