Посольство України в Туреччині щиро вітає наших турецьких друзів, а також усіх мусульман зі світлим святом Курбан-Байраму.
Нехай ці дні принесуть у ваші домівки мир, тепло, злагоду та благословення. Бажаємо кожній родині здоров’я, добробуту та радості, а нашим народам — міцної дружби та взаємної підтримки. Цінуємо ваші традиції, вашу щедрість і силу духу.
Курбан-Байрам – одне з найважливіших свят в ісламі. Відзначається через 70 днів після закінчення посту Ураза та на 10-й день місяця Зуль-хіджа (12-й місяць мусульманського календаря). Свято пов’язане з легендою про Ібрагіма, якого Бог наказав принести в жертву сина. Ібрагім збирався виконати волю Бога, але Аллах замінив сина баранцем, як символ милосердя та випробування віри Ібрагіма.
В цей день мусульмани вшановують історію Ібрагіма, приносячи у жертву тварину (зазвичай барана), а потім розподіляють м’ясо між родинами, сусідами та бідним.
Свято символізує жертовність, готовність до компромісів заради віри, та наближення до Аллаха.
Мусульмани відвідують мечеть для святкового намазу. Дарують подарунки та відвідують один одного. Роздають м’ясо нужденним та бідним.
Свято Курбан-Байрам не лише про релігійні обряди – це час родинного тепла, щедрості та добрих справ. У багатьох родинах з цим святом пов’язані цікаві й зворушливі історії.
Одна кримськотатарська родина пригадує, як кілька років тому під час святкування до них несподівано завітав самотній подорожній. Він не мав родичів у місті, не знав, де переночувати. Господар запросив його до святкового столу, а згодом допоміг знайти роботу. Відтоді цей чоловік щороку приходить до них у гості, вже як друг. Вони кажуть: «Курбан-Байрам – це про те, щоб ділитися, навіть якщо в тебе небагато».
У багатьох сім’ях діти долучаються до приготувань, дізнаються про значення свята, допомагають роздавати м’ясо нужденним. Один хлопчик, Арслан, якого виховували з любов’ю до традицій, сам запропонував пожертвувати свої улюблені іграшки дітям з притулку, бо «це теж Курбан – поділитися тим, що любиш».
У багатьох містах України, де живуть представники різних національностей і релігій, Курбан-Байрам став приводом для спільного святкування. У Вінниці місцева громада запросила на свято і християн, і євреїв. Був накритий великий стіл просто неба, виступали музиканти, читалися молитви – кожен доторкнувся до чогось спільного: поваги, миру, добросусідства.
Під час війни деякі мусульмани, які служили в ЗСУ, намагалися відзначити свято навіть на передовій. Вони готували просту їжу, ділилися з побратимами, згадували традиції. Один боєць розповів, як у найтяжчі дні Курбан-Байрам нагадав йому, що навіть у темні часи важливо залишатися людиною, не втрачати віру й робити добро.
Ці історії доводять: Курбан-Байрам – не лише релігійне свято, а глибокий прояв людяності, щедрості та сили духу. У кожній родині є свої теплі спогади, які передаються від покоління до покоління, як святий оберіг віри та надії.
