Карантинна резиденція – новий формат у світовому мистецтві

Вже вдруге міжнародна Стамбульська резиденція для художників мала відбутися за ініціативи українки Поліни Сьомочкіної у Стамбулі. Захід мав пройти з 30 березня по 10 квітня та увінчатись виставкою робіт учасників, проте через пандемію коронавірусу його було перенесено.
0
2101

Вже вдруге міжнародна Стамбульська резиденція для художників мала відбутися за ініціативи українки Поліни Сьомочкіної у Стамбулі. Захід мав пройти з 30 березня по 10 квітня та увінчатись виставкою робіт учасників, проте через пандемію коронавірусу його було перенесено.

Ми поспілкувались з пані Поліною, співзасновницею та директоркою Istanbul Artist Residency, про те, як впливає карантин на розвиток мистецтва і до яких альтернативних форматів роботи вдаються художники в сьогоднішніх реаліях. 

Пані Поліно, розкажіть, будь ласка, чи відбудеться цього року Стамбульська мистецька резиденція та за яких умов?

Безперечно, ми працюємо над тим, щоб перенести резиденцію на жовтень, але все залежить від ситуації з виходом країн з карантину, а саме з налагодженням авіасполучення між країнами. Ми були вимушені скасувати (перенести) захід за два тижні до старту, коли практично всі підготовчі роботи були завершені, включно з усіма договорами щодо перебування художників та експонування творів.

Однак труднощі породжують нові ідеї. Так народився проєкт Quarantine Residency (Карантинна резиденція).

Звучить досить незвично. Розкажіть, будь ласка, що такий формат передбачає?

Один з учасників Istanbul Artist Residency 2020 Келін Бріккер, котрий на той час знаходився в Індії, за день до прибуття до Стамбула, був змушений скасувати рейс. Оскільки він працює над своїм власним проєктом в Китаї, вирішив поїхати туди, через що 21 день провів у повній ізоляції: в маленькій кімнаті готелю, котрий був перероблений на карантинний ізолятор, без права виходу у коридор чи на вулицю. В цих умовах у нього з’явилась ідея все ж таки підпорядкувати формат резиденції до умов карантину. 

Вперше за останній час людей у ​​всьому світі об’єднує спільний досвід. Ми всі зараз переживаємо разом цю пандемію і безперечно тема вірусу домінує в інформаційному просторі. Тому головна тематика нашої карантинної резиденції знайшлась сама собою. Ми створили Інтернет-портал та оголосили набір художників й отримали 537 заявок з 82 країн світу, з яких 30 запросили до участі у проєкті. 

Художники діляться з нами своїми доробками, які вони створили під час власної самоізоляції. Кожного тижня ми обирали 4 нових учасників і запрошували їх на artist talk розмову, щоб кожен з художників мав можливість представити  проєкт кураторам та поділитися досвідом з учасниками. Для когось карантинний розпорядок дня є звичним явищем, адже художники часто закриваються по декілька днів у своїй майстерні та творять. Для когось це новий режим, який надихає зовсім по-іншому. 

Кінцевим результатом нашої карантинної резиденції є онлайн виставка робіт створених під час карантину, відібраних учасників, а саме виставка у віртуальній реальності. Також планується презентація проєкту в галереї, зокрема Стамбула. Виставка планується і в такому знаковому на сьогоднішній день місті, як Ухань в Китаї.

Чи суттєво відрізняється ваша онлайн резиденція від стамбульської?

Безперечно, на реальній резиденції є перелік умов та конкретне бачення результату: на разі ми запрошуємо лише живописців та очікуємо отримати від кожного фізично створену роботу. А на карантинній художники можуть представляти свою роботу в будь-яких медіа: фото, відео, інсталяція, відеонаратив тощо. 

А розкажіть ще про свою команду. Хто обирає учасників і як проходить вибірковий процес?

У нас міжнародна команда професіоналів з Британії, Китаю, Танзанії, Індонезії, Америки та України,  кураторами проєкту виступають: художник та ініціатор проєкту Келін Бріккер з Британії, Ребекка Йонг Ее й Корі Джессі Джерард Мпанго є директором і куратором Nafasi Art Space, багато дисциплінарного центру сучасного мистецтва в Дар-ес-Саламі, Танзанія, Ненсі Нан – засновник та виконавчий директор фонду RedBase в Індонезії та Австралії, з України я – співзасновниця та директорка Istanbul Artist Residency. Вочевидь, у кожного є власні критерії, адже ми всі походимо з різних шкіл та маємо різне бачення мистецтва. Проте, ми всі є одним цілим й успішно працюємо над втіленням нашого проєкту. Терпляче ставимось до різниці в часових поясах та проводимо спільні наради. 

Як поціновувачі мистецтва можуть відвідати виставку карантинної резиденції? 

Ми створили онлайн галерею у віртуальній реальності, де в інтерактивному порядку відвідувачі зможуть ознайомитись з доробками наших митців. Віртуальна галерея дає глядачам можливість побачити художні твори з високою роздільною здатністю та прочитати історії та переживання митців. Відвідувачі зможуть створити власний аватар та спілкуватись з іншими відвідувачами, художниками та кураторами. У VR галерею можна потрапити через сайт www.quarantineresidency.com

Як часто відбуваються арт резиденції Туреччині?

Ще проживаючи в Україні, я хотіла потрапити на резиденцію до Туреччини, але не могла знайти жодного відповідного проєкту. Згодом  вирішила власноруч заповнити цю прогалину і створити такий проєкт. Безперечно, першим бути завжди важко, але цікаво. Досить тривалий час я шукала однодумців та партнерів, потім потрібне приміщення, кураторів та учасників. Врешті-решт, мені вдалось здійснити свій задум, і виставка нашої минулої резиденції пройшла чи не в найкращій локації міста Акаретлер в Бешикташі. За що дуже вдячна всім колегам, які мене підтримували і порадою, і добрим словом. А також, хочу особливо відзначити Генеральне консульство України в Стамбулі в особі Генерального консула Олександра Гамана, який підтримав мою незвичну ідею з першого дня роботи над резиденцією. Після чого проєкт підтримав бізнесмен та поціновувач мистецтва Халіль Ібрагім Чавушоглу, співзаснувавши зі мною офіційну компанію Istanbul Artist Residency.

Чому ви обрали саме Стамбул для створення вашої мистецької резиденції? 

Стамбул ідеально підходить на роль міжнародного артцентру як територіально, так й історично та ідеологічно. Це місто знаходиться на перехресті континентів, епох та культур. Сюди дуже легко дістатись з будь-якого куточка світу, тому я вважаю, що тут можна створювати міжнародний осередок сучасного мистецтва.