Історія українки, яка в Туреччині викладає іспанську

Ніжинка Анна Демір вже майже 5 років проживає у невеличкому містечку на березі Середземного моря Даламан, де працює вчителькою іспанської мови у місцевій приватній школі.
0
1534

Ніжинка Анна Демір вже майже 5 років проживає у невеличкому містечку на березі Середземного моря Даламан, де працює вчителькою іспанської мови у місцевій приватній школі.

Вона є дипломованим філологом та педагогом з великим досвідом, тому саме у неї ми вирішили поцікавитись як турецьке суспільство ставиться до вивчення іноземних мов, які мови є найпопулярнішими серед молодого покоління та який підхід використовують приватні турецькі школи до подачі цих знань.

Розкажіть, будь ласка, як ви потрапили до Туреччини?

Мій чоловік громадянин Туреччини і після одруження ми два роки проживали в Україні. Одного дня нам стало відомо про відкриту вакансію вчителя іноземної мови у його рідному містечку. За збігом обставин, ми саме планували переїхати на його батьківщину. Тому, я зібрала всі необхідні документи та ще перебуваючи в Україні подала свою заявку на цю роботу через посольство Турецької республіки в Києві. І ось, уже п’ятий рік викладаю іспанську мову діткам у початковій та середній школі.

Чи має попит іспанська мова в Туреччині?

Зовсім не має. Я б навіть свою дитину не віддала на іспанський курс, адже шансів її використовувати в Туреччині дуже мало. За моїми спостереженням 99,9% моїх учнів не будуть спілкуватись іспанською після закінчення школи. Проте є одиниці, які жили в Іспанії, мають там родичів і можливо повернуться до цієї країни в майбутньому. Також незначна кількість студентів хоче взяти участь у програмі обміну Erasmus в Іспанії та готуються до цього ще з середньої школи. 

Чому ж тоді турецькі батьки віддають своїх дітей вчити таку «не практичну» мову?

Перш за все, їх приваблює екзотичність іспанської. Англійською зараз нікого не здивуєш, курс французької та німецької можна знайти навіть у найменшому містечку країни. А от іспанська – це дійсно дивина. До того ж, це одна з найпоширеніших мов у світі, якою спілкується майже цілий континент. Багато батьків є фанатами іспанських та латиноамериканських серіалів, саме тому вони так захоплюються цією мовою і на батьківських зборах завжди одне-два слівця іспанською мені кажуть (сміється).

Чим, на вашу думку, відрізняється система вивчення іноземних мов в Україні та Туреччині?

В Туреччині тестова система, а це передбачає, що діти на уроках більше практикують як скласти тести для переходу в наступний клас, а не розмовляють іноземною мовою. Від них цього вимагає загальна система навчання. До прикладу, в українських школах учні більше читають, вчать вірші, слухають пісні, спілкуються під час уроків мовою яку вивчають. В Туреччині ж, навіть якщо я і захочу приділити увагу розмовній практиці, до мене обов’язково зателефонують батьки та попросять не відступати від тестів та займатись іншими вправами вже після здачі екзамену.

Згідно з турецьким підходом: з 10 годин уроків передбачена лише 1 година на спілкування, а тести завжди в пріоритеті.

При такій суворій тестові системі, чи зацікавлені турецькі діти у вивченні іноземної мови?

Безперечно, є 20% ентузіастів, які звертаються за додатковими уроками, поясненнями та матеріалами. Зазвичай, це відбувається з ініціативи батьків, адже вони часто нагадують дітям скільки коштує їхнє навчання у приватній школі. Вони спонукають дітей більше спілкуватись з вчителем, записуватись на додаткові години тощо. Мене, як будь-якого вчителя, це тішить, адже приємно бачити, що твій предмет цікавить учнів і вони прагнуть вивчити більше. 

Чи обов’язково треба знати турецьку щоб викладати іспанську?

Так, можна викладати будь-яку іноземну мову не знаючи турецької. 

Але в такому випадку, важко буде адаптуватись в турецькому колективі, виникатимуть труднощі з підписанням необхідних документів, спілкуванням з батьками та учнями. Турецьку треба знати не для уроків, а для себе. Наприклад, я єдина іноземка в нашій школі і мені було б морально важко бути ізольованою від спілкування з колегами та учнями. На уроці ми розмовляємо лише іспанською, а на перерві можемо поспілкуватись турецькою. Таким чином, під час занять я вчитель, а у вільний час можу стати для своїх учнів другом.