Історія української художниці, яка живе і творить в Туреччині

0
3202

Мене звати Ольга Кайхан. Я з міста Києва. Мені 31 рік. Я малюю під псевдонімом Radivilovskaya.Olga.Art. 

Завдяки своїй мамі та сестрі, які в дитинстві віддали мене до художньої школи, я знайшла своє покликання. Згодом я закінчила факультет графіки видавничо-поліграфічного інституту Київського політехнічного університету. В університеті я оформила і захистила три книжки: «Ніч перед Різдвом» та «Вій» М. В. Гоголя, а також «Квіти зла» Шарля Бодлера. Моїм дипломним керівником був відомий український художник Сергій Георгійович Якутович. Разом з іншими художниками я брала участь у багатьох виставках і конкурсах.

У двох конкурсах отримала 2 та 3 почесне місце в категорії «Графіка». Мені пощастило працювати в Музеї національної архітектури та побуту України «Пирогово», а ще в українських видавництвах, де я ілюструвала книжки про історію України та посібники для школярів.  Окрім цього, я брала участь у міжнародному конкурсі Luxembourg art price і, щороку у жовтні я традиційно приєднуюсь до арт-челенджу під назвою Inktober, який проходить в Інстаграм під хештегом inktober. Ідея челенджу полягає в тому, що художники з усього світу щодня малюють і виставляють в Інстаграм один малюнок на задану тему. Такий челендж – це дуже гарна можливість удосконалити свою техніку, познайомитись з новими людьми і побачити як на одну тему люди знаходять цікаві ідеї і техніки. У цьому році мій малюнок потрапив у п’ятірку кращих на тему «Дівчина-метелик». 

 

Мене дуже надихає творчість нашого класика Миколи Васильовича Гоголя. Одного разу я навіть хотіла взяти участь у відомому художньому фестивалі Гоголь-фест і готувала роботу під назвою «Гоголь ХХІ сторіччя», але, на жаль,  я не встигла закінчити її в заданий термін. Згодом, я поділилась своєю роботою на одному художньому сайті, там мій малюнок швидко набув популярності і його почали використовувати в різних країнах як ілюстрацію до матеріалів, присвячених Гоголю. А Дім-музей Гоголя у Москві минулого року створив календарі з портретом Гоголя, який я намалювала. Мені було дуже радісно від того, що мої зусилля не пропали даремно.  

У 2015 році я вийшла заміж і переїхала жити до Стамбула. Мій чоловік, як і я художник, але він відомий у стилі 3D Digital Background. Після народження дитини я знову почала працювати разом із чоловіком і продовжила малювати. Я створюю малюнки в графічному стилі doodling і мене дуже приваблює стиль модерн, тому в моїх роботах можна побачити багато декоративних елементів, виконаних у цьому стилі.  В роботі я використовую різні художні матеріали, та найбільше я полюбляю малювати олівцем, лайнером і пером з чорнилом, тому що завдяки цим інструментам я можу зробити більш детальну роботу, що дуже важливо для стилю doodling.

Звичайно іноді я експериментую і граюсь з іншими стилями. Так, одного разу мій чоловік попросив мене намалювати щось крейдою на вхідних дверях його офісу і я намалювала величезного кита й персонажів з фільму «Пірати карибського моря».  Дуже швидко двері нашого офісу стали популярним місцем для селфі серед відвідувачів бізнес-центру. Деякі навіть заходили до нас і просили намалювати щось подібне і їм. 

Рік тому ми з сім’єю переїхали жити до невеличкого містечка Айвалик, що знаходиться на узбережжі Егейського моря. Нам тут дуже подобається. Ми живемо в лісі біля моря. Це фантастичне місце для художника. Навколо природа, звірі, море. Тут неймовірні краєвиди, схід сонця, схід місяця і зірки просто зачаровують. Айвалик – це місто куди приїздять, щоб відпочити від мегаполіса, творити, відчувати життя. 

Зараз я працюю над серією малюнків, які згодом стануть принтами на колекції хустинок. Також мої малюнки продаються у маленькому форматі і їх можна використати у якості листівки. Кожен охочий може їх придбати.  І, звичайно, як будь-який художник, я мрію відкрити персональну виставку. Хочу поєднати у своїх малюнках мистецтво Туреччини й України. 

Туреччина мене надихає та захоплює своїм східним стилем, а особливо запахами. Так, так, саме запахами.  Коли йдеш вулицями Туреччини, неважливо у якому місті, завжди у повітрі відчувається запах моря, спецій, кави, чаю, семіта, риби… І всі ці запахи поєднуються у щось неймовірне. Я подорожувала Європою, але такого повітря, як у Туреччині я не відчувала в жодній країні. 

В турецькому мистецтві мені дуже подобаються орнаменти, які є поєднанням багатьох культур, таких як хетська, давньогрецька, візантійська, перська, арабська. Особливо мене зачаровує мистецтво кахлі. Це різновид кераміки, художньо-декоративної плитки. Якщо порівняти український петриківський розпис з турецьким орнаментом, то можна побачити багато спільного, але звичайно, кожна країна має свої традиції і свій стиль, і саме це робить мистецтво унікальним. 

Мій день як художника проходить дуже насичено. Малювати потрібно кожен день і не тільки коли є замовлення, а просто для того, щоб підвищувати свій рівень і техніку. Мені ще трохи складно поєднувати побутове життя і творчість, бо коли я починаю малювати, я так захоплююсь, що просто не помічаю як лине час. Але коли у тебе сім’я, то потрібно вчитися це поєднувати, тому я взяла собі за правило завжди мати при собі олівець та скетчбук на той випадок, якщо у мене з’явиться вільна хвилинка або раптово прийде якась цікава ідея. В такі моменти я роблю швидкі замальовки до яких я згодом повертаюсь.

Але більше за все я полюбляю малювати вночі, коли навколо тиша і ніхто і нічого тебе не відволікає. В такій атмосфері я гарно концентруюсь і можу уявити як буде виглядати мій майбутній малюнок. Інколи просто відпускаю свої руки і дозволяю їм малювати що завгодно без певної сюжетної лінії, а вже у процесі складаю з них картину, ніби з пазлів. 

Звичайно коли малюєш складнощі також зустрічаються, буває що дуже проста річ, яку ти малюєш вже довгі роки, зараз у тебе чомусь не виходить і ти не можеш заспокоїтись поки не отримаєш бажаного результату. Трапляються і курйозні ситуації, наприклад, коли пляму від кетчупу згодом прийшлось перетворювати на мак, щоб вберегти малюнок. А одного разу, я залишила свій малюнок біля дитини й побачила, що мій син доповнив мій малюнок своїм баченням. Мене це зацікавило і я створила навколо його малюнку орнамент. Вийшло напрочуд красиво. Тепер цей малюнок для мене не просто малюнок, а те що я створила разом зі своїм сином. 

Кожен свій малюнок, я дуже люблю, бо за кожним є своя історія, праця. Тому кожен малюнок це маленька перемога і мрія яка здійснилась. У моєму житті зустрічається багато гарних і цікавих людей, які мене надихають. Цим людям я дарую свої малюнки на знак вдячності. 

В минулому році я вирішила спробувати себе трішки в іншому стилі. Почала виробляти роботи із глини і розмальовувати іх вручну. І це виявилось доволі вдало. Моя знайома, яка має свою арт крамницю, погодилась продавати мої вироби. І цього літа, я продала багато своїх виробів. А у жовтні вирішила, опанувати, ще одну нову професію, кераміка, і це мені дуже подобається.

Наостанок, я б хотіла побажати українцям, які переїхали жити до Туреччини навчитись любити Туреччину так, як і Україну, адже країна, як і людина відкривається повністю тільки тому, хто до неї ставиться приязно, з щирою цікавістю та повагою. 

 

Насправді, ми можемо багато чому навчитись у Туреччини і, при нагоді показати турецькому народу багатство української культури. Як казав Тарас Григорович Шевченко: «Українці! Учіться, читайте, чужого навчайтесь, але й свого не цурайтесь».

Бажаю нам підтримувати один одного і нехай над всіма нами буде мирне небо.