Українці в Туреччині: Юлія Акинджи

0
8188

Наступна героїня рубрики «Українці в Туреччині» — талановитий майстер кондитерської справи, успішна бізнес-леді та по сумісництву мама двох чудових хлопчиків – Юлія Акинджи. Вона вже встигла отримати визнання серед колег на міжнародному рівні, але не планує зупинятися на досягнутому. Час для інтерв’ю пані Юлія виділила за кілька годин до літака. Наразі в Парижі вона проходить стажування у всесвітньо відомого шоколат’є Стефана Леру.

Одного разу серед публікацій молодого українського дизайнера Айлін Грушовенко я натрапила на фото надзвичайно вишуканих солодощів. Виявилося, що знімок зроблено не десь у Бельгії чи Франції, а в Стамбулі. Мене одразу ж зацікавило, хто автор цих шедеврів. Так я і познайомилася з роботами пані Юлії. А поспілкувавшись з нею безпосередньо, переконалася, що вислів «талановита людина — талановита у всьому» саме про неї.

УА: Розкажіть про себе. Звідки Ви?

ЮА: Я родом із Чернівців. У 14 років переїхала до столиці, тому можна сказати, що я наполовину чернівчанка, наполовину киянка. Закінчила інститут міжнародних відносин, але справжнім покликанням у житті для мене стало мистецтво приготування солодощів. В Києві в мене був свій невеликий бізнес — проект Makecupcake, з якого і почалися мої перші кроки в цій сфері.

УА: Як Ви потрапили до Туреччини? Скільки років тут знаходитесь?

ЮА: З моїм чоловіком ми познайомилися дев’ять років назад і деякий час проживали в Україні. До речі, він і досі планує туди повернутися. Життя склалося так, що два роки тому ми прийняли рішення про переїзд на Батьківщину чоловіка. Спершу жили в місті Баликесір, а згодом перебралися до Стамбула.

УА: Чи подобається Вам у цій країні?

ЮА: Так, подобається. Були труднощі, як і у всіх, напевно, але вдалося швидко адаптуватися і полюбити цю країну. Вважаю, що люди, які не можуть цього зробити, просто сконцентровані на негативних моментах іміграції. Мені ж пощастило від початку мати правильний настрій і потрапити в сприятливе середовище. Баликесір в цьому плані дуже гарне місто, зі спокійним, розміреним темпом життя. Я рада, що саме там мені довелося ближче познайомитися з турецькою культурою. Стамбул, звісно, зовсім інший. Спокійним його аж ніяк не назвеш, однак і можливостей в цьому місті теж відкривається чимало.

Також в непростий період адаптації мені дуже допомогло захоплення спортом. Це було і випробування на міцність, і своєрідний виклик. Тріатлон навчив мене не здаватися, будь-що йти до своєї мети, не зважаючи на труднощі.

УА: Ви навіть брали участь у професійних змаганнях?

ЮА: Я пробігла дистанцію Ironman 70.3 ( прим. «Ironman» – це серія змагань з тріатлону на довгу дистанцію, яку проводить Всесвітня корпорація тріатлону; включає в себе плавання, їзду на велосипеді та біг).

УА: Думаю, зі мною багато хто погодиться, що вибір десертів, а особливо тортів і тістечок, в турецьких кондитерських не надто вражає різноманіттям. Переглядаючи самі лише фото Ваших шедеврів, отримуєш справжнє естетичне задоволення. Можна тільки уявити, яка ця краса на смак. Тож далі поговоримо про це.
Де Ви навчалися кондитерській справі?

ЮА: Я закінчила курси у відомій міжнародній школі Le Cordon Bleu у Франції. На той час в Україні ще не було нічого подібного, а мені хотілося навчатися у кращих професіоналів своєї справи.

УА: Серед нашої діаспори багато хто закінчив безкоштовні курси в Ісмек і готує вдома на замовлення. Це один з найпопулярніших підзаробітків в середовищі експатів. Але Вам вдалося здійснити мрію багатьох.
Як Ви вирішили розпочати власну справу?

ЮА: Приїхавши до Туреччини, я зрозуміла, що не зможу бути просто домогосподаркою. В мене були не лише плани на майбутнє, а й необхідний досвід та енергія для їх реалізації. Я дуже хотіла продовжити займатися улюбленою справою, тим більше, що в Україні мені це не погано вдавалося.

Була можливість працювати за освітою в дипломатичній установі. Але тоді б довелося проводити менше часу з родиною, що для мене було неприйнятним. Так і народилася ідея відкрити власну кондитерську.

Чоловік спершу відносився до усіх моїх починань не надто серйозно, намагався переконати мене, що місце жінки — вдома, з дітьми. З традиційним турецьким менталітетом боротися складно. Однак, зрештою, мені вдалося довести, що моє захоплення — це не просто тимчасове хобі, а справа, якою я бажаю займатися все життя. Мої перші успіхи і визнання мого таланту турецькими та закордонними колегами остаточно це підтвердили. І зараз моя родина цілковито підтримує мене у всьому.

УА: Турки вкрай консервативні в усьому, що стосується їжі. Тому можна з впевненістю сказати, що точно такий локум та баклаву їли і за часів султана Сулеймана, а може і ще раніше. Чи не було сумнівів, що вишукані, але не звичні солодощі будуть не надто популярні в Туреччині?

ЮА: Мені пощастило в тому плані, що в Стамбулі ми оселилися в сучасному і престижному районі Гьоктюрк, де проживають люди, які багато подорожують і знайомі з кулінарними традиціями інших країн. Також тут є чимала російськомовна громада, де я одразу знайшла подруг, які дуже мене підтримали. Сьогодні маю клієнтів по всьому місту, деякі приїздять навіть з азіатської частини.

УА: Вам подобаються традиційні турецькі солодощі? Які саме?

ЮА: Так, взагалі люблю солодке, хоча смаки із часом змінюються. Баклава, наприклад, зовсім не моє, а деякі види локума і катмер, навпаки, дуже подобаються.

УА: Розкажіть про Ваших діток. Вони білінгви?

ЮА: В мене два сина — 4 і 6 років. Можна сказати, що вони вже мультилінгви. Старший син ходив у садочок в Україні, тому розуміє українську мову. Вдома ми з дітьми спілкуємося російською і турецькою, а в школі вже й англійська розпочалася. До того ж, по роботі мені доводиться часто їздити до Франції, та й професійна термінологія також більшою частиною взята з французької. Тож от така в нас багатомовна родина.

УА: Як вдається поєднувати роботу і родину? Як Ви все встигаєте?

ЮА: Чесно скажу, інколи не встигаю нічого (сміється). Але завжди намагаюся знаходити час для своєї сім’ї. Я впевнена, що важливо не те, скільки часу проводити з дітьми, а як саме. Тому намагаюсь, щоб наше дозвілля завжди було насиченим та цікавим. Інколи вони приходять до мене на роботу. Старший син змалку проявляє неабиякий інтерес до „сімейної справи“ та вже має досвід в кулінарії.

УА: І наостанок розкажіть про Ваші плани на майбутнє.

ЮА: Кондитерське мистецтво, як і будь-яке інше, не стоїть на місці. Треба завжди бути в курсі нових технологій та сучасних тенденцій. Тому перш за все я планую продовжувати навчання та вдосконалювати свою майстерність.
До того ж, маю велике бажання поділитися досвідом з іншими. Обов’язково організую курси для всіх бажаючих навчитися готувати класичні французькі десерти та солодощі.

Кондитерська «Julia’s pattiserie» знаходиться в районі Гьоктюрк за адресою: Göktürk Merkez Mahallesi, No:, Cami Sk. No:12.

Від себе побажаю пані Юлії успіхів, натхнення та нових досягнень! Надзвичайно приємно було познайомитися з такою талановитою людиною.

Фото зі сторінки Юлії Акинджи в соціальних мережах.

Інтерв’ю взяла Ольга Еге