Ірина Дрига: «Ми виховуємо перших знавців України в Туреччині»

0
1081

В Стамбульському університеті на кафедрі слов’янських мов відкрили спеціальність «українська мова та література». Ми поговорили з викладачем цієї кафедри, доцентом Іриною Дригою.

 

Доц. Олександр Середа та Доц. Ірина Дрига

УА: Доброго дня, пані Ірина, чи як Вас мабуть тепер називають, Ірина Ходжа. На початку осені в медіа з’явилася чудова новина про відкриття спеціальності «українська мова та література» на кафедрі слов’янських мов у Стамбульському університеті. Ви є одним із доцентів цієї кафедри, розкажіть, будь ласка, детальніше про цю подію.

ІД: Вітаю, Гьокберк, це дійсно дуже радісна новина. Відкриття спеціальності «українська мова та література» є свідченням великого інтересу та симпатії до нашої країни з боку Туреччини. Ця подія стала можливою завдяки зусиллям багатьох людей, зокрема, кропіткій праці наших дипломатів. Навчальний процес розпочнеться з однорічної підготовчої програми та ознаменує перехід до довготривалого та глибинного навчання  з наступного року. Разом із дисциплінами, які є обов’язковими в усіх університетах Туреччини, на спеціальності будуть навчати прикладному мовознавству української мови, фонетиці, морфології, синтаксису, усному та писемному мовленню, написанню творів, читанню та тлумаченню текстів, діловій переписці, перекладу художніх творів і навіть синхронному перекладу. Тобто, як бачимо зі списку дисциплін, студенти будуть вивчати усі аспекти нашої рідної мови. Також серед курсів маємо українську історію, культуру, літературу, більш того, лінгвокультурологію. Турецька мова та порівняльне мовознавство російської мови так само будуть включені до навчальної програми.

УА: Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея заснувати таку спеціальність?

ІД: Я пам’ятаю, як у середині 90-тих років на базі Анкарського університету відбулася перша спроба відкрити курс української мови. Цей предмет мав бути курсом по вибору, проте через недостатню кількість заявок від студентів його відмінили. Певна річ, розуміння турками необхідності вивчати українську культуру та мову було зовсім на іншому рівні, ніж сьогодні. Тож успіх наших країн у цьому питанні є символом того, наскільки глибокими є наразі наші двосторонні стосунки. Адже дана спеціальність – це результат величезних зусиль та титанічної праці впродовж усіх цих років. Досягнень не було би без внеску нашої інтелектуальної спільноти, як команди в цілому, так і кожного представника особисто. Пригадаймо хоча б 2014 рік, коли силами трьох українських викладачів, які працювали в Карському університеті, був відкритий Центр української культури. Ця подія стала першою щаблинкою на сходах до успіху. Вже зараз ми спостерігаємо великий попит та увагу до справжньої української культури, зростає бажання читати українську історію та художні твори мовою оригіналу. Відкриття спеціальності стало наслідком знайомства та наближення наших країн одна до одної. На даний момент в Україні близько 10 університетів проводять навчання на кафедрах тюркології та сходознавства, готуючи бакалаврів, магістрів та аспірантів зі спеціальності «турецька мова». Однак ніде в Туреччині українознавство не було офіційно відкритою освітньою програмою. І ось нарешті наш запит отримав відповідь на найвищому рівні у березні 2017 року, коли під час візиту Міністра освіти України Лілії Гриневич було підписано Меморандум про співробітництво з Радою вищої освіти Туреччини. Серед його положень є і рішення про відкриття спеціальності «українська мова та література» на кафедрі слов’янських мов Стамбульського університету.

УА: Чи є попит на вивчення української мови в Туреччині?

ІД: Протягом останніх місяців ми також задавали собі це питання. Відповіддю мали стати результати вибору студентами своїх спеціальностей. Ми плекали великі надії, адже наразі наша країна заслуговує на те, аби закохатися в неї та обрати нашу мову для вивчення. Дійсно, коли ми побачили списки студентів у вересні, для нас великим щастям було пересвідчитися в правоті представників наших країн, які поклали так багато зусиль на підготовку цього проекту.  Одразу хочу зазначити, якби звістка про відкриття спеціальності була ще більш розповсюдженою серед української та кримськотатарської діаспори, ми б отримали ще більше родин, які через свій близький зв’язок з Україною відправили своїх дітей опановувати саме цю професію.  Тобто ми сподіваємося, що під час наступної вступної кампанії більше представників діаспори зможе стати нашими студентами. Звичайно, той рівень освіти, який ми будемо надавати, палітра навчальних матеріалів, яку ми використаємо, є дуже важливими для презентації нашої країни, так само як і підтримка Україною цих майбутніх спеціалістів протягом літніх мовних шкіл. Сподіваємося, за результати своєї праці нам не буде соромно, як-то кажуть, ані перед Богом, ані перед людьми.

УА: Розкажіть деталі цієї програми з підготовки спеціалістів з української мови та літератури?

ІД: Як я уже зазначала раніше, на наших студентів чекає довготривала та всеохоплююча освіта в одному з найстаріших та найкращих університетів Туреччини. Так, вони навчатимуться на кафедрі літератури, отримають дипломи філологів-літературознавців, проте, я вже зараз можу передбачити наскільки особливе місце будуть займати ці перші випускники в контексті розвитку двосторонніх відносин наших країн. Нами було відібрано та підготовлено найкращі навчальні матеріали, за допомогою яких сподіваємося  передати студентам знання з географії, клімату, природи України, людинознавства, фольклору, культури, нашого порядку денного, усіх радостей та печалей, тобто сформувати у  студентів комплексне бачення України, її мовну картину. Ми зробимо усе, аби студенти змогли стати справжніми знавцями України, володіли глибокими та якісними знаннями про нашу державу в усіх сферах, починаючи від промислового сектору і закінчуючи бізнес-середовищем, від традицій до сьогодення. В цьому контексті є влучним та актуальним прислів’я «Чим більше дізнаєшся про країну, тим більше в неї закохуєшся». Все глибше пізнаючи та закохуючись у нашу культуру, нашу націю, вони збережуть в собі любов до неї протягом всього життя та зможуть поділитися цим почуттям із турецьким народом. А ми, їхні викладачі, покликані постійно залучати їх у наше середовище шляхом заохочення до участі в літніх школах, різноманітних курсах та заходах у рамках навчальної програми.  

викладачі на кафедрі, доценти Ірина Дрига і Олександр Середа

УА: Як можна вступити на цю спеціальність?  

ІД: Передусім абітурієнти мають показати високий рівень успішності по закінченню повної середньої освіти, адже Стамбульський університет є дуже бажаним місцем для навчання з його унікальним педагогічним та науковим складом. Вступити до цього університету, навчатися тут досить важко, але надзвичайно почесно. По-друге, треба постійно моніторити ситуацію в нашому регіоні та цікавитися загальним перебігом історії, читати відповідну літературу. По-третє, дуже важливо цікавитися народами, які спілкуються тюркськими мовами, передусім кримськими татарами, адже вони є невід’ємною частиною українського суспільства. Треба розділяти їхні почуття, бути готовим вивчати й їхні особливості. Українознавство, особливо на даному етапі, є галуззю, що потребує великої віддачі та працелюбності.

УА: Які перспективи у тих, хто закінчив цю спеціальність?

ІД: Як ми вже зазначили, ця спеціальність у Стамбульському університеті є першою по всій Туреччині. Її випускники зможуть надалі відкривати кафедри українознавства в Анкарі, Анталії, багатьох інших великих та середніх містах. Деякі з них стануть державними службовцями та будуть виконувати свій обов’язок у держструктурах нашої країни, інші зможуть відкрити свою справу та започаткувати нові напрямки, також вони матимуть можливість виховувати нове покоління спеціалістів.

УА: Як Ви вважаєте, чи достатньо для Туреччини буде однієї кафедри в Стамбульському університеті?  Бо в Україні спеціалістів тюркологів готує декілька навчальних закладів.

ІД: Україна є найбільшою країною Європи та найближчим сусідом Туреччини. В  нас є велике поле для досліджень. Наразі маємо 18 людей, які цього року почнуть вивчати українську мову та літературу. Але можете бути певними, для цієї справи, для дослідження української культури та цивілізації не вистачить і сотні спеціалістів. Якщо ми вже говоримо про справжнє стратегічне партнерство, то маємо виховати науковий осередок спеціалістів від покоління до покоління, з року в рік. Логічно припустити, що цей осередок має бути сформований на умовах здорової конкуренції з залученням представників різних міст та кафедр.

УА: Пані Ірина, розкажіть трошки про себе. Я так розумію, щоб викладати в Стамбульському університеті, Ви переїхали з України. Чим Ви займалися до цієї посади?

ІД: Я кандидат філологічних наук та доцент Ірина Дрига, закінчила математичний ліцей у 1992 році, а у 1997 – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедру слов’янських мов та літератур (українська та болгарська мови та літератури), а також кафедру тюркології. Після закінчення навчання я потрапила до Інституту Сходознавства ім.  А. Ю. Кримського НАН України, яким керував покійний професор Омелян Прицак. Певний час  працювала з архівами в Болгарії, збирала матеріал з Балканістики, згодом захистила дисертацію з турецької мови на Балканах, а саме з теми «Румелійські діалекти турецької мови». Великий внесок до даної праці належить покійному професору та доктору філологічних наук Ельвірі Груніній. Продовжуючи роботу над дослідницькими проектами в НАН України протягом 1998-2009 років, я одночасно викладала у трьох приватних університетах, керувала кафедрою та була головою комітету випускників КНУ ім. Тараса Шевченка. Наразі я керую тюркологічними студіями в Інституті Сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. Я є автором більше 90 статей у професійних виданнях як в Україні, так і за кордоном, а також праць «Румелійські діалекти турецької мови» (2007) та «Pontica. Тюркологічні студії» (2009).  Впродовж 2008-2014 років  працювала над галузевими розвідками з теми загрожених тюркських мов, була учасником та організатором  практичних заходів, спрямованих на відродження цих мов, збір матеріалу щодо них. Після незаконної окупації Криму Росією я, за підтримки міжнародного фонду «Відродження», організувала Першу Міжнародну Конференцію «Мови під загрозою: кримськотатарська та інші тюркські мови України». Також  започаткувала 2 проекти на підтримку кримськотатарського народу. У 2016 році  стала учасником вперше відкритої українсько-турецької перекладацької групи в рамках перекладацьких майстерень TUÇAT.  У 2017 році почалась моя викладацька діяльність на спеціальності «Українська мова та література» на кафедрі слов’янських мов Стамбульського університету. Заміжня, маю двох дітей.

УА: Які Ваші враження від Стамбулу та від турецької системи освіти?

ІД: Мої враження від турецької системи вищої освіти не можна назвати першими, адже ще під час студентських років на кафедрі тюркології у 1990-х роках ми мали можливість навчатися в Стамбулі, у подальші роки брали участь у наукових зібраннях в університетах Туреччини, проводили різноманітні конференції та лекційні заняття. Між нами та турецькими викладачами існує налагоджена та довготривала співпраця, велика кількість спільних проектів, адже наш обов’язок як тюркологів –  пильно слідкувати за системою вищої освіти в Туреччині.  Не можна не зазначити, що на хвилi великого економiчного зростання вiдбуваються і покращення в системi вищої освiти, яка миттєво реагує на попит ринку працi, а за якiстю освiти та технічного оснащення певнi ВНЗ Туреччини можна порівняти з передовими університетами свiту. У разi, якщо талановитий студент-вiдмiнник не має можливостi сплатити за навчання, великі компанії або державні установи, які мають на меті працевлаштувати в себе цілеспрямованих молодих спеціалістів, беруть ці витрати на себе. Престиж професії викладача також дуже відрізняється в Україні та Туреччині. У викладачів тут є окремі кабінети з комп’ютерами, що дає  держава, можливості для участі та виступу на наукових заходах як в  країни, так і закордоном. Для них діє 50% знижка в транспорті та спеціальні пропозиції у торгівельних центрах.  І, що найважливіше, в Туреччині між викладачем та студентами існує дуже особливий, духовний зв’язок, почуття причетності до однієї справи та однодумність. Звичайно, така близькість дає свої плоди у вигляді більшої продуктивності навчання.

УА: Крім безпосередньо викладання, які в Вас творчі плани?

ІД: Коли я вирушала сюди, лишались незавершеними 2 книжки та декілька  наукових проектів, для  успішного виконання яких я мала обов’язково якраз-таки попрацювати в архівах Стамбулу. Можу сказати, що сюди  приїхала з великими надіями та хвилюваннями. З точки зору матеріалу Стамбул є дуже цінним джерелом, справжнім скарбом знань. Ми будемо робити все можливе для отримання доступу до архівів. Разом із доктором наук, доцентом Олександром Середою та доктором наук, доцентом Наріманом Сейт’яхя ми уклали підручник з української історії та готуємо його до видання, аби наші турецькі студенти змогли ним скористатися. Окрім цього, з метою презентації теми кримських татар в нашій українській діаспорі, я наразі перекладаю кримськотатарскький дестан з кримськотатарської мови,  а також один з турецьких романів українською.

УА: Що Ви б хотіли порадити студентам, які мають бажання вступати на  нову спеціальність?

ІД: В житті є дуже важливим те, яку дорогу та яку професію людина обирає. Цей вибір робиться один раз і на все життя. Як-то кажуть, сім раз відміряй – один раз відріж. Будьте відкритими до вивчення нових культур, “free your mind”, облиште усі стереотипи. Хоч зима в країні, мову якої ви обираєте для вивчення, і холодніша за турецьку, натомість вас очікують гарячі українські серця, що б’ються в такт з турецькими. Аби відчути цю теплоту, варто приїхати та побачити нашу країну, прочитати наших поетів, вдихнути запах полину на степах, підхопити хоч раз мелодію наших пісень. І прикипівши до нашої країни усім серцем, ви станете неповторною особистістю. Більше того, унікальним спеціалістом, цілісною людиною, що виконує місію містку між двома берегами Чорного моря. Хіба це того не вартує?